Математика
Послідовність Фібоначчі
Почніть із 0 і 1. Додайте два останні числа, щоб отримати наступне. Одне це правило породжує послідовність, що трапляється в рості рослин, інформатиці й мистецтві.
F(0) = 0, F(1) = 1, а F(n) = F(n−1) + F(n−2).
Перші члени
- F00
- F11
- F21
- F32
- F43
- F55
- F68
- F713
- F821
- F934
- F1055
- F1189
- F12144
- F13233
- F14377
- F15610
- F16987
- F171 597
- F182 584
- F194 181
- F206 765
- F2110 946
- F2217 711
- F2328 657
- F2446 368
- F2575 025
- F26121 393
- F27196 418
- F28317 811
- F29514 229
Побудуйте спіраль
Відношення прямують до φ
Поділіть кожне число Фібоначчі на попереднє. Відношення почергово більші й менші за φ ≈ 1,6180339887 і щокроку ближчі до нього.
| n | F(n+1) / F(n) | Відстань до φ |
|---|---|---|
| 1 | 1/1 = 1 | 6.2e-1 |
| 2 | 2/1 = 2 | 3.8e-1 |
| 3 | 3/2 = 1,5 | 1.2e-1 |
| 4 | 5/3 = 1,66666667 | 4.9e-2 |
| 5 | 8/5 = 1,6 | 1.8e-2 |
| 6 | 13/8 = 1,625 | 7.0e-3 |
| 7 | 21/13 = 1,61538462 | 2.6e-3 |
| 8 | 34/21 = 1,61904762 | 1.0e-3 |
| 9 | 55/34 = 1,61764706 | 3.9e-4 |
| 10 | 89/55 = 1,61818182 | 1.5e-4 |
| 11 | 144/89 = 1,61797753 | 5.6e-5 |
| 12 | 233/144 = 1,61805556 | 2.2e-5 |
Математика
Властивості, які можна перевірити
- Кожне третє число Фібоначчі парне.
- Сума перших n чисел Фібоначчі дорівнює F(n+2) − 1.
- Сусідні числа Фібоначчі не мають спільних дільників.
- F(n)² − F(n−1)·F(n+1) = ±1 (тотожність Кассіні).
Факти
Де вона справді трапляється
Кошики соняшника, соснові шишки й ананаси мають кількості спіралей, що зазвичай є сусідніми числами Фібоначчі, наприклад 34 і 55 або 55 і 89. Це наслідок того, що нові насінини утворюються під сталим кутом, близьким до золотого.
Не кожна спіраль у природі — Фібоначчі, а твердження про мушлю наутилуса — міф: її спіраль логарифмічна, але коефіцієнт росту не дорівнює золотому перетину.
Коротка історія
Послідовність названо на честь Леонардо Пізанського, відомого як Фібоначчі: його «Книга абака» (1202) містила задачу про розмноження кроликів, відповіддю на яку є ця послідовність.
В Індії її знали значно раніше: дослідники санскритського віршування — від Пінґали до Віраганки й Гемачандри — рахували ритмічні візерунки довгих і коротких складів і доходили тих самих чисел.